В сер ХІ ст. у степи Приазов’я хлинули кочові орди половців (східні автор називають їх кіпчаки, західні – команами). У 1055 р. вони вперше підійшли до південно-східних кордонів руських князівств. З цього часу розпочалась складна історія взаємовідношень двох народів, відомості про які дійшли до нас з руських літописів.

Велика територія від Тянь-Шаню до Дунаю, по якій кочували половці в ХІ-ХV ст. називалася Дешт-і-Кіпчак. Західна частина цієї території в давньоруських літописах відома під назвою Половецька земля. Пізніше вони оселилися на кордонах Київської Русі, несучи у князів військову службу.